Припустимо, що у нас є все, що для цього треба – набір годівниць різної ваги (від 10 до 50 г), грузила, всяка необхідна дрібниця – стопори, намистинки, вертлюжки та різноманітні гачки.
Спосіб перший, найпростіший.
Власне, до фідер він має відношення остільки, оскільки це – снасть донна, але в місцях з великою концентрацією риби, при недалеких закиданнях і при деяких погодно-сезонних явищах його можна сміливо рекомендувати до застосування. Це звична з дитинства будь-якому рибалці схема – на кінці волосіні – грузило (вага відповідає умовам лову), а вище, на повідках – від одного до трьох гачків (рис. 1). Пристрій снасті настільки примітивний, що особливих коментарів не вимагає. Якщо ж ми замінимо кінцевий вантаж годівницею, то отримаємо вже справжнє оснащення для фідера. Єдиний недолік такого роду оснащення – велика відстань від точки підгодовування (годівниці) до точки лову (гачків). Здавалося б, дрібниця – що там якісь півметра, не більше. Але не поспішайте з висновками – саме ці півметра спричинять те, що біля годівниці стоятиме одна риба, а траплятися на гачок – інша, свідомо дрібніша. Звідси висновок – годівниця має бути близько до гачка. Але біда – чим ближче ми прив’яжемо гачок до годівниці або вантажу, тим більше буде порожніх клювань, тому що риба, особливо велика, починає раніше відчувати опір снасті і кидає насадку.
Спробуємо тепер подолати нестачу цього оснастки.
Прив’яжемо гачок до ковзного повідця (рис. 2). Зрозуміло, що гачок тепер може бути лише один. У чому перевага оснастки такого типу? При закиданні гачок, що рухається в зустрічному потоці повітря, буде зміщуватися назад по основній волосіні до упору в стопорний вузол. Після падіння годівниці на дно достатньо підтягнути оснастку на півметра і гачок з насадкою опиниться в безпосередній близькості від підгодовування – ймовірність упіймання великої риби зростає. Щоправда, частина клювання при такому оснащенні будуть все одно неодруженими. Вони відбуваються в тому випадку, коли риба, забравши насадку з гачком в рот, рухатиметься від рибалки і відчує вагу годівниці раніше, ніж сигнал про клювання дійде до чутливого кінчика вудлища.
Як же позбутися цього недоліку?
Дуже просто – зробити фіксацію клювання незалежною від напрямку руху риби. Для цього нам доведеться помістити годівницю вище гачка, а волосінь – пропустити крізь годівницю, тобто застосувати ковзну годівницю (рис. 3). Здавалося б, просто – закинули, дали підгодовування час вивалитися з годівниці на дно, пересунули гачок на місце годівниці, і чекаємо на клювання. Треба відразу обмовитися, що ці маніпуляції мають сенс при лові в стоячій воді,
при лові на перебігу повідець з гачком розташується в зоні дії підгодовування, що вимивається з годівниці і можна займатися такими складними еволюціями. Для такої системи ідеально підходить годівниця-спіраль, що описана в попередній статті. Але знову напасти – повідець з гачком починає при закиданні плутатися за основну волосінь. Доводиться лікувати цю незручність за допомогою різноманітних пристроїв, званих патерностерами або протизакручувачами. Зазвичай для ковзної годівниці застосовують патерностери у вигляді вигнутої пластикової трубочки, усередині якої пропускають основну волосінь (рис. 3а).
Можна вчинити і по-іншому
– підвісити годівницю до патерностера на окремому повідку (мал. 4), а повідець для гачка зробити складним. Ця снасть складніше у виготовленні, але результати дає дуже непогані – на ній практично не буває захлестів повідець з гачком за основну волосінь. Для складеного повідця можна взяти або відрізок товстої пружної волосіні, або, що краще, пропустити звичайний повідець з гачком крізь шматок тонкого гумового або силіконового кембрика. Пружність верхньої частини повідця перешкоджатиме зближенню повідця та основної волосіні при закиданні, і захльостки відбуватимуться набагато рідше.
Дуже непогану схему оснастки запропонували англійські рибалки. Якщо розташувати ковзну годівницю в петлі-вісімці основної волосіні, а повідець з гачком прив’язувати до другої половинки вісімки (рис. 5), то вийде сильно спрощений варіант описаного вище оснастки. Саме чудово в цій оснастці – те, що вона дозволяє уникнути метушні з різними дрібницями (намистинками, стопорами, вертлюжками), а працює анітрохи не гірше. Щоправда, якщо вже вантаж – годівниця потрапляє на глухий зачіп, то прощай уся снасть. Ну та це не біда: перев’язати все наново – справа хвилинна.
І, насамкінець
–
система оснастки донки для любителів активного лову, або, як ще називають цю снасть, ходової донки. Ходова донка – снасть для естетів від риболовлі. Вона дозволяє облавлювати велику ділянку водоймища, причому не тільки при лові на течії, а й у стоячій воді. Влаштована вона просто, але ефективно – основна волосінь – не товща 0,16 мм, повідець – 0,12 – 0,14 мм, регульований вантаж з декількох дробинок на окремому повідку (рис. 6). Закинули, натягли волосінь, почекали п’ять хвилин, зробили пару обертів котушкою, підтягнувши оснастку і знову чекаємо. Потяжка – пауза, потяжка – пауза. Клювання іноді бувають і на потяжці, тому треба дуже уважно стежити за кінчиком вудилища. При лові протягом використовуємо іншу тактику – підбираємо вагу грузил таким, щоб оснащення повільно переміщалася під дією течії по дну. До речі, зачепів складеного грузила за каміння та корчі буває напрочуд мало, тому не варто боятися ловити у міцних місцях.
І хочу ще побажати всім рибалкам, які зацікавилися фідером – не бійтеся експериментувати! Перевіряючи ті чи інші способи оснащення фідера, ви неодмінно знайдете серед них найуловістіший для себе.